ВІТАЄМО 

ГАВРИЛИШИНА МИКОЛУ 

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ !!!

ВІТАЮ ВАС З НОВИМ РОКОМ!

В новорічний вечір дивний, 
Дід Мороз нехай в торбині, 
Як у дуже гарній казці, 
Подарує купу щастя. 
А Снігурка чарівна, 
Усміхнеться, як весна,
Принесе здоров'я міх, 
І щасливий теплий сміх. 
Щоб у рік Змії, в наступному році 
Усім Вам щастило на кожному кроці. 
Щоб добро та удача усіх Вас чекали, 
А кохання і успіх – не обминали!

ПІДВОДИМО ПІДСУМКИ!!!

Отже, ми підводимо підсумки успішності 

за результатами навчання

 за І семестр
 2012-2013 навчального року.

Всі табелі були роздані в останній навчальний день,

 у п'ятницю, 
28 грудня 2012 року.

Тих, кого не було в школі, 

табель отримають в перший день після канікул.

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

З 29 ГРУДНЯ 2012 РОКУ  РОЗПОЧИНАЮТЬСЯ ЗИМОВІ КАНІКУЛИ. 

БАЖАЮ ДОБРЕ ВІДПОЧИТИ ТА НАБРАТИСЯ СИЛ

 ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО НАВЧАННЯ. 

ДО НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ ПОВЕРТАЄМОСЯ  
14 СІЧНЯ 2013 РОКУ.

 Класний керівник

ШАНУЙМО ТРАДИЦІЇ...

Православні 19 грудня

 святкують День святого Миколая

День святого Миколая має релігійне коріння і традиції святкування, вироблені в народі століттями. Православні вшановують Святого Миколая, відомого багатьма чудесами, 19 грудня. Його називають наслідувачем святого життя Христа і носієм чесноти. Католики шанують пам'ять св.Миколая щорічно 6 грудня як покровителя мандрівників і дітей.  Миколу високо шанують на Сході і Заході, його ім'я оточене масою народних сказань. Численні оповіді про зцілення, що виходять від ікон Миколая. Є легенди про покровительство моряків і мореплавання, захист від пожежі, про будівництво храмів, про покарання провісників погоди, про допомогу тим, хто укладає шлюб, про дбайливе ставлення до дітей. 
Різдвяні свята в Європі починаються саме з дня св.Миколая. У Х столітті в Кельнському соборі в день пам'яті Миколая учням церковнопарафіяльної школи стали роздавати солодощі, а пізніше в Німеччині в будинках почали вивішувати черевички або шкарпеточки для того, щоб святий Миколай поклав туди дітям подарунки. Ці традиції швидко поширилися по всій Європі. Правда, подарунки отримують в цей день тільки слухняні діти, а неслухняних чекають різки. Але в очікуванні свята діти прагнуть не пустувати і без подарунків від св.Миколая не залишається ніхто. 
Згідно з однією з легенд, в глибоку давнину в місті Миру (на південному заході Малої Азії) жив юнак на ім'я Микола. Він був єдиним сином багатих батьків, але рано осиротів. Миколай жив зануреним у світ науки, з будинку виходив рідко. Одного разу від старого слуги юнак довідався, що одна бідна дівчина, яка жила на околиці міста, не може вийти заміж, оскільки у неї немає приданого. "У мене є все, що я хочу. А десь поруч страждають люди", - подумав Микола. Він узяв зі скарбниці потрібну суму і під покровом ночі, накинувши темний плащ з капюшоном, щоб його ніхто не впізнав, пробрався до будинку дівчини і підкинув згорток із грішми їй у вікно. На ранок по місту пройшов слух, що приходив ангел небесний. 
Ще багато добрих справ зробив Миколай для бідних городян, залишаючись непоміченим і приводячи в замішання все місто. Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих. З тих пір щороку в грудні святий Миколай приходить на землю і приносить дітям подарунки.

ШАНУЙМО ТРАДИЦІЇ...

 Андріївські вечорниці! Вивчаємо традиції...

З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.
 Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. У Лаврентіївському літописі згадується, як одного разу, відпочиваючи на березі Дніпра, святий глянув київські кручі й мовив до своїх учнів: “Бачите ці гори? На них засяє Божа благодать; тут постане велике місто, і Бог збудує багато церков…". Після цього апостол, піднявшись на гору, поставив хрест на тому місці, де зараз височіє Андріївська церква.
 І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед молодих хлопців та дівчат. А враховуючи те, що андріївські вечорниці припадали на період Пилипівського посту, стає зрозуміло, чому духовенство всіляко намагалося зупинити цю позацерковну традицію. Звичайно, згодом обряди втратили своє магічне значення і були лише приводом для того, аби порозважатися неодруженій молоді.  
 Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої на селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (калету, короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з юнок місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту, примовляючи:

«А ми Калиту місили,
З усіх криниць воду носили;
Як балабушки місили – 
З ополонки воду носили…»